Листи Михайла Денисенка до Олександри Селюченко

вкл. . Опубліковано в Новини

  • 1_1
  • 1_2
  • 1_3
  • 2_1
  • 2_2
  • 2_3

Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко 3/IX-84 р.

Добрий день, Олександра Федорівна!*

Уже  і й пізненько, дванадцята година ночі… Але надумавсь написати Вам листочка цього, щоб Вам там веселіше було в Опішні – Афінах, як часто пишуть мистецтвознавці.

 Знову повіяло теплом, все веселіше світить Сонечко з ясного неба, пузатіші стають брунечки на деревах, а на бузку то вже скоро і листочки покажуть. Із святої і чарівної землі вистромлюються на благодатне світло росточки. Які вони  ніжні, гарненькі!

Вже і в хаті не сидиться, пораєшся в саду, треба швидше обрізувати дерева, побілити стовбури і гілляки.

Я люблю садівництво і помірну, нормальну роботу в садибі: поєднання цієї роботи з творчою дає завжди динамічний, здоровий настрій.

Без роботи я аж ніяк не можу сидіти. Зараз закінчую дві великі живописні картини. А згодом, може і через декілька днів, маю їхати до рідного села Олешні на Чернігівщині, де Григорій Павлович вже працює півроку, організовує майолікове виробництво. Чернігівський облмісцевпром купив йому там селянську хату і навіть гончарне горно є коло хати. Хата в лісі, рядом і виробництво, пройти стежечкою через ліс і залізницю. Паша Михайлівна теж в Олешні. Може, колись і Ви заглянете у наш чернігівський край, думаю, що сподобається.

Тут у Василькові у нас все майже так, як Ви вже бачили і знаєте, але стало веселіше, бо двоє онучат тішать всю нашу Денисенкову родину: Валєчка і Ванєчка.

Василь робить в лікарні, а Сергій на майоліковому заводі на місці Григорія Павловича. Може, й він скоро ожениться, бо залицяється до дівчини – художниці, що робить разом з ним в худож. лабораторії. І зветься Тетяна, як і Василева жінка. Я трохи лікувався і ще продовжую: слух ремонтую. На допомогу взяв слуховий апарат, але частіше хожу без нього. В майстерні нашій, що стоїть в саду, затишно і тепло. Приємно, що вона є у нас і діє! Чекаємо, що скоро і Ви заглянете до нас! До приємної зустрічі! Цілуємо! Всі Денисенки, малі і великі гуртом великим вітають, Вас і друзів наших опішнянських!

3/IX.84.  

 

Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко 12/IX-82р.

Добрий день,

 Олександра Федорівна!*

Давненько бачились з Вами, листування теж заклякло, отож і рішив трохи порушити довге мовчання… Знову, очевидно, як і у всіх іде у Вас підготовка до зими у багатьох турботах: збирання овочів, заготовка топлива і т. д.

А головне, як писав Шевченко:

Якби з ким сісти

Й хліба з’їсти,

То якось би воно й жилось…

Дорогі і незабутні ті часи, коли життя і доля дарує нам щиросердечні зустрічі, від яких світ навколишній стає красивішим, привабливішим… Якщо трапляється Вам бути у Києві, то не забувайте нашої хати. Ми живемо, як Ви знаєте, без Ольги Петрівни, вона вже відокремилась від нашого сімейства, добре влаштувалась в гарному селі біля Василькова (я їй допоміг грошима). Зараз нас п’ятеро: батько Михайло, сини Василь і Сергій, невістка Тетяна і щебетушечка-онучечка Валєчка. Таке гарне малятко, всіх чарує, об’єднує. Ми з Сергієм багато працюємо, а що получиться, то тоді запросимо Вас на розглядини.

Які там у вас в Опішні новини? Передавайте добрі побажання творчих успіхів Пошивайлам, Білику, Омеляненку, всім добрим людям-майстрам. Григорій Павлович ще  робить на заводі, а Паша вже на пенсії, вдома господарює. Всі ми вітаємо Вас, зичимо доброго здоров’я і творчого настрою! Чекаємо вісточки з Опішні! Цілуємо гуртом!

Михайло Іванович і всі Денисенки.

12/IX-82 р.

*Збережено мову оригіналу

Світлана Панасюк,

молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби

гончарки Олександри Селюченко

Додати коментар

Захисний код
Оновити