Квітуча мальовка Зінаїди Линник

вкл. . Опубліковано в Новини

Від художника-батька передалася Зінаїді Линник любов до малювання: «Ото випросю в тата паперу, візьму сажі чи синьки, розведу їх на воді. А коли добуду ще й фарб.

 Побіжу за село й сидю на обніжку в житі. Малюю колосочки, сокирки, волошки… А помічу метелика, то і його намалюю. В нього такий колір – і я такий… Мама хату, було, мажуть, а я комин квітами звеселяю, заклечую, а призьбу вохрою підводю… Мабуть, любов та в мені від природи, від батька. Діти завжди дивляться, що роблять їхні батьки. У чотирнадцять років я малювала в дядька Якова Пічки, тоді до нього ще хлопчиком найнявся й Іван Архипович Білик. Інші малювали, що покаже художник, а мені дозволялось творити самій. Я сама з себе. Усі давно порозходилися, а я малюю. Так і коли на завод прийшла. Аж буває вигонить сторож… Коли любиш свою роботу, то робиш хтозна-поки. У мене – птахи, рибки, дрібненькі квіти й листочки; кольори опішнянські – червоні, зелені, білі, жовті та чорні, ріденько вкидаю сіре чи голубе… Неначе душу вкладаю, щоб співали мої «кривульки», «хмелики», «виногради» на ясних опішнянських тарілках…» (з книги О. М. Дмитренко «Опішня»).

Побачити роботи Зінаїди Линник – рідкісне щастя. Та відвідавши Меморіальний музей-садибу Олександри Селюченко у кожного з’являється нагода оглянути її декоративну мальовку, виконану на папері акварелями.

У своїй мальовці майстриня на диво чітко зберегла традиції прадавніх орнаментальних мотивів Полтавщини. У ній вбачається закоханість у природу та квіти, улюблену справу. Подвійний контур на папері заповнений життєрадісними і яскравими кольорами фарб. Також уміло майстриня передавала всі тонкощі гармонії пропорцій, ритму, кольорів. Природне чуття кольору не давало Зінаїді Линник перевантажувати квіткові мотиви. Майстерно малювальниця розміщувала елементи рослинного орнаменту: на симетрично закомпонованих стеблах розміщено великі розетки квітів, бутонів, видовжені листочки, грона винограду, кетяги калини, зі значною кількістю дрібних елементів: накапування, яблучка, завитки. А серед цього буяння трав і квітів притаївся розкішний стилізований птах, оздоблений рослинними елементами. Усю красу опішненської мальовки вдало передавала майстриня не тільки на папері, а й прикрашала різноманітний ужитковий гончарний посуд. Її твори дуже цікаві й варті того, щоб зберігатися в приватних та державних збірках кераміки.

Зінаїда Линник – одна з найславетніших майстринь гончарної мальовки ХХ століття, яка увічнила своє ім’я серед когорти кращих мистців гончарної столиці України.

Світлана Панасюк,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби
гончарки Олександри Селюченко

Додати коментар

Захисний код
Оновити