Історія одного експоната

вкл. . Опубліковано в Новини

Серед меморіальних речей Музею-садиби гончарки Олександри Селюченко є унікальний експонат з цікавою легендою. Мова йде про декоративну скульптуру «Баран», 

1970 року виготовлення, автором якого був опішненський гончар Григорій Кирячок. Вона має підпис: «Петру Ганжі Наталці Черновій в день одруження від ліпщиків заводу «Художній керамік» Опішня 70 рік мастер Кірячок». Петро Ганжа (1939 р. н.) – художник-кераміст декоративно-вжиткового й монументального мистецтва, мистецтвознавець. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Упродовж 1968–1973 років працював головним художником заводу «Художній керамік» (Опішне, Полтавщина). Саме тоді зустрів свою майбутню дружину Наталю Чернову, живописця, кераміста й килимарницю, а тоді ще студентку Харківського художнього промислового інституту. Петро Ганжа квартирував у Олександри Селюченко і мав з нею дружні стосунки. Про це свідчать експонати Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко, що залишилися після від’їзду художника. Серед них лишився й «весільний подарунок».


Гончарка Любов Іванова (нині мешкає в селі Попівка, що поряд з Опішним), колишня сусідка Олександри Селюченко, з приємністю згадує спілкування з майстринею: «З Олександрою Федорівною ми жили поряд. Було, приїздить з Києва, відпочине і біжить до мене, розповідає свої враження. Жалілася, що виморюється дуже. А ще любила послухати, як я співаю. Народні любила, свої, українські «На городі верба рясна. Там стояла дівка красна. Хорошая та вродлива. Її доля нещаслива». Оце вона дуже любила цю пісню. Вона за свою долю ніколи не розповідала, але видно цією піснею хотіла сказати. Мама її теж ліпила свистульки. Я пам’ятаю, що раніше на базарі ряд був для кераміки, і одне місце було, де одна іграшка, і монетка, і свистунці. Яка краса була! Як став у нас Ганжа художником, то Олександра Федорівна взяла його до себе на квартиру. Кому треба було, ніколи не відмовляла. А одного разу приїздив батько Петра, і його взяла до себе. Так, щоб він гончарювати міг, вони ще й гончарний круг в хату внесли» [1].

Наталя Ібрагімова,
завідувач Меморіального музею-садиби
гончарки Олександри Селюченко

Література:

Спогади Любові Іванової. Опішне, Полтавщина. 22.01.2009 // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.

Додати коментар

Захисний код
Оновити