УРОК МАЛЮВАННЯ В МУЗЕЇ

вкл. . Опубліковано в Новини

  Теплий вересень та мінливий жовтень були щедрі на цікаві зустрічі, що проходили на території Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко. Вчитель Юлія Багацька для дітей 4-го та 5-го класів вирішила провести заняття серед «музейних експонатів», адже, з її слів, «малювання як один з видів дитячої творчості гармонійно розвиває особистісні якості й розумові здібності дитини, фантазію, та оскільки є одним із способів пізнання світу, контакту з ним, то в свою чергу сприяє розвитку пам’яті, посидючості, уваги. У процесі створення малюнка в дітей виробляється рішучість і самостійність, оскільки вони вчаться самостійно приймати рішення. Формується здатність розрізняти кольори й відтінки, розмір і кількість. І головне, у малюнку виражається емоційний стан дитини. Уроки, проведені у нестандартній формі, викликають у дітей інтерес до навчання й бажання навчатися, а на подвір’ї Музею-садиби майстрині Олександри Селюченко знаходиться  багато цікавих речей для виконання художніх робіт».

  Декілька учнів розташувалися біля тину, під розлогим старим горіхом, інші – біля горна, де, здається, ще вчора вогонь-чарівник випалював іграшки-свистуни, а ще – біля пічки, на якій багато років тому господиня варила смачний український борщ. Діти з цікавістю зображували все, що викликало зацікавлення й захоплення: глиняні скульптурки, тріщинки на горні, плетиво тину, яскраві листочки, плоди осіннього саду тощо. Та з особливим трепетом працювали діти в будинку, отримавши настанову від вчителя: «зануритися в мистецьке середовище минулого, адже в Музеї-садибі унікальний художньо-часовий простір, в якому можна вступити у своєрідний діалог з наповненням експозиції, її змістом та цінностями, пов’язати все це з цінностями нинішнього часу». І діти, не порушуючи тишу, натхненно працювали. Час пролітав непомітно. Залишаючи Музей-садибу, юні відвідувачі вже перепитували, коли прийдуть наступного разу.

  Сьогодні Інтернет, книги, телепрограми й художні фільми історичної тематики заповнюють прогалини в знаннях дітей і викликають різні емоції. Але вони ніколи не стануть конкурентами музею, адже відвідувач може не тільки бачити, чути, але й бути учасником музейної культури. Це те, чого ніколи не дадуть сучасні технології. На таких уроках дитина отримує навики візуального мислення, досвід художнього сприйняття, театралізації в побуті, вчиться самореалізуватися у світі культури, виробляє вміння формулювати власні судження, формує власні естетичні уподобання.

Наталія Ібрагімова,

завідувач Меморіального музею-садиби
гончарки Олександри Селюченко

Додати коментар

Захисний код
Оновити