Манько Олена (Опішне, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

І вікова група

Талант Олександри Селюченко

Сторінки життя і творчості видатної Гончарівни – Олександри Федорівни Селюченко – залишили незабутні враження в моїй душі. Доля майстрині для мене є прикладом справжнього захоплення глиною і щирої любові до рідного краю.

Народилася Олександра Селюченко в родині опішненських гончарів 6 травня 1921 року, тому з дитинства залучалася до роботи з глиною. Закінчила семирічну загальноосвітню школу та дворічну керамічну школу при заводі. На деякий час виїздила з Опішні, а повернувшись, влаштувалася на завод «Художній керамік» ліпницею, де працювала до виходу на пенсію.

Левицька Аня (Кременчуцький район, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

І вікова група

 

Маленький горщик я зробила,

З рудої глини все зліпила.

Він вийшов гарний і барвистий,

Я покладу туди намисто.

 

Таких маленьких і яскравих

Горщиків бачила немало,

Але в музеї Гончарівни

Було все надто вже чарівним.

Коваленко Анастасія (Опішне, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

І вікова група

Талант – творити красу

Доля Олександри Федорівни Селюченко – тернистий шлях самотньої майстрині, осяяної Талантом. Її «дітьми» – радістю і втіхою, сутністю життя – були глиняні іграшки. У руках майстрині народжувалися дивовижні вироби, адже вона була Гончарівною від Бога. Серед її творів не знаходжу схожих. Леви, півники, кізочки, рибки, коники, сюжетні композиції мають різний настрій, вираз обличчя, але всі виражають любов Олександри Федорівни до глини.

Майстриня не тільки гарно ліпила, а й створювала захоплюючу мальовку. У Музеї-садибі Гончарівни я в захваті від краси ескізів орнаментів. На мить перехоплює дух, коли розумію, що в них Олександра Федорівна втілила свою любов до рідної землі. Здається, у її мистецтво можна вдивлятися нескінченно довго. Кожний аркуш пам’ятає доторк майстрині, береже її підпис.

Кваша Аліна (Лубни, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Кваша Аліна(Лубни, Полтавщина)

І вікова група

Я знаю, ким стати!

            У невеличкому селі Опішня, що в Полтавській області, жила дівчинка зі своєю сім’єю. Дівчинку звали Ганнуся, їй було 12 років. Вона мала довге руде волосся й кирпатий ніс, який доповнювали веснянки. Сама дівчинка, незважаючи на ще малі роки, мала сильний характер. Ганнуся вже задумувалася про те, яке буде в неї життя.

Якось вона пішла гуляти по селу й вирішила навідатися до однієї старенької бабусі. Дівчинка мала добре серце і завжди допомагала стареньким людям, адже вони пережили багато чого. І ось Ганнуся вже підходила до малесенької хатинки гончарки Олександри Федорівни. Вона звернула увагу на те, що на тину висять гарні глечики, прикрашені барвінками. Ганнуся тихенько підійшла до хвіртки й завмерла на місці. Її увагу прикувало до себе те, що Олександра Федорівна сиділа й виготовляла глечики такі, як вона тільки що бачила на тину. Коли гончарка починала ліпити, глина оживала в її умілих руках і все навколо завмирало, очікуючи народження нового дива.

Дорошенко Софія (Полтава)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Дорошенко Софія (Полтава)

І вікова група

КЕРАМІЧНІ ДИВА

Вечоріє. Тихо у кімнаті,

Лиш на полицях стоять

Керамічні експонати.

 

Тут витворів усяких сила,

Ти лиш подивися,

Що розкажуть нам вони,

Знай і цим гордися.