Шлапко Олеся (Полтава)
ІІ вікова група
3 місце «За авторську літературну фантазію»

Дивний звір О. С.

Він був маленьким і непримітним із першого погляду.
Він не брав участі в тих містичних та величних процесіях, супроводжуючи в далеку, закручену візерунками дорогу молодих, не кружляв у глиняних танках, а з міфічними героями був знайомий лиш здалеку, спостерігаючи за їх спочатку безформною сутністю, потім – за дивним народженням, ніби вони виповзали зі шматка глини, хапаючись лапками за новий і такий несхожий на них світ.
Він народився так само, але був певен, що живе вже дуже довго.
Він був просто глиняним звірятком, точніше, химерною фігурою, не схожою на будь-яку тварину чи людину. Мав чотири лапи, хвоста, виразний напис «О.С.» на боці й ніби трохи надлупленого носа. Та даремно було б журитися – він був оберегом Майстрині.

Крахмілець Світлана (Велика Багачка, Полтавщина)
ІІІ вікова група
1 місце «За поетичне осмислення долі мисткині»

Великій Гончарівні присвячується

СПОВІДЬ

Любила край свій, сповнений краси,
Вивчала мудрість у очікуванні музи…
Намріяла творить. Прийшли часи
Від сумнівів полинуть в світ ілюзій…

Не все давалось легко і вповні.
Бувало так, що жити і несила…
Душа палала в творчому вогні,
Я ж розуміння подумки просила.

Самотність, страх, відчуження… Чи ні?
Натхнення й творчість вже сплелись в мені!
І як рушій у сні і на яву,
Ловлю й ліплю земну красу живу.

Коли душа – невигоєна рана –
Болить і тужить так від самоти,
Що не рятує з темноти й світанок,
Що так і хочеться світ за очі піти,

Беру тебе, о Чарівнице Глино!
Й ти оживаєш у моїх руках.
І думка рветься в небеса невпинно,
Й народжується мрія – синій птах.

О, як люблю оці години праці…
Бо це – життя, а бездіяльність – смерть.
Ви всі мої, стрункі і що без грацій,
Моє єство заповнюєте вщерть,

Мойшевич Світлана (Опішне, Полтавщина)

ІІІ вікова група

2 місце «За осмислення духовного світу майстрині»

ГОНЧАРІВНА

Ніжно мріє ніч за вікном.

Ходить сон над тихим селом.

Мружать очі-вікна сонні хатини,

А в кожній хатині снує павутину доля людини.

Десь схилилася мати над ліжком дитяти,

Десь парубок дівчину мріє обняти,

Десь сива бабуся до раннього ранку не може заснути,

Все згадує про пережите та незабуте.

Десь сонна дитина схлипує тихо.

Село дрімає несе людям втіху.

Ось блимає вогник в маленькій хатині.

Олексієнко Жанна (Гамаліївка, Полтавщина)
ІІІ вікова група
3 місце «За ліричне відтворення атмосфери
Музею-садиби гончаки Олександри Селюченко»

У САДИБІ ОЛЕКСАНДРИ СЕЛЮЧЕНКО

У дворі – ані душі, лиш сонця ніжний промінь,
Гуляє споришем замріяний вітерець.
Помалу день спада, хова за обрій пломінь,
Сховався у гіллі бешкетник-горобець.
А хата зберіга ту таїну одвічну,
Яка відкрилася майстриненій руці.
Немов спинився час: тепер чекають вічно
На добру господиню веселі баранці.
А онде погляда на всіх козак з полиці,
Блищить чорнявий вус на глинянім лиці,
Затихли поруч з ним гарненькі молодиці
Та барині стрункі із кошиком в руці.
Тут коники смішні, півні червоногруді,
Ще козлики, пташки, лисички і бики –