Сергієнко Олена (Лубни, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Сергієнко Олена (Лубни, Полтавщина)
ІІІ вікова група

Буває так на цій землі,
Що Бог в одну прекрасну днину,
Коли летять додому журавлі,
Шле з ними разом осяйну людину.

Таку, що серцем світ цей відчуває.
І витвори її − саме життя,
У праці щирій душу виливає,
Нащадкам залишає все, для майбуття.

Не грамоти, медалі і не слава,
Тут головне − так має буть,
Бо, перш за все, найважливіша справа −
І в цім життя найвища суть.

Село, робота, побут, глина –
Отак жила ця диво-чарівниця,
У мріях залишалася родина,
Малюнкам і лялькам все віддала ліпниця.

За долю творів щиро вболівала,
Їм дарувала свій недовгий вік,
Жила, ліпила, малювала,
А час нестримно й швидко тік.

Та пам’ять невмируща і нетлінна,
Це полум'я, що, не згасаючи, горить,
Перед красою стануть на коліна
Всі ті, кому судилось далі жить.