Мойшевич Світлана (Опішне, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Мойшевич Світлана (Опішне, Полтавщина)

ІІІ вікова група

Одинока душа

Невеликий, непоказний будиночок на тихій вуличці. Сюди ідуть люди поодинці або групою, або цілою ватагою. Зайдуть, помилуються, поділяться враженням та й ідуть собі далі. Дім прийме всіх. Перетерпить шум, гамір. Та коли за останнім відвідувачем закриються двері його огорнить тиша та самотність.

Самотність. Нею тут просочене все. Вона лізить зі стін, із меблів, із невеликих вікон, завішених фіранками.

У цьому домі жила, творила та пішла з життя славетна опішнянська майстриня Олександра Селюченко. Це зараз вона відома багатьом гончарівна, а колись це була просто Шура. Людина, яка мала просту, непоказну зовнішність та яку Господь наділив красивою, чуйною душею, подарував їй талант із простого шматочки глини творити красу. І нехай багатьом її творіння здаються грубуватими, невичурними, та кожне із них має свою живу душу.

Мабуть, так повинно було статися, щоб прожила Шура тяжке, злиденне життя. Багатьом незрозуміла, багатьма висміяна, багатьма відштовхнута та одинока. Самотність – ось її хрест, який вона пронесла все своє життя і який не покинув її аж до останньої хвилини.

Туга, сум, безвихідь залишалися Шуриними супутниками багато років. Усю свою нерозтрачену любов, усе своє сердечне тепло дарувала майстриня своїм творінням.

Чудернацькі птахи, пишні барині, статні козаки, різноманітні звірі – все проходило через душу, через умілі руки.

Цікаво, чи задумувалася коли-небудь Шура про подальший шлях її творінь, чи ні?

Та вона цим жила. Глина – це та віддушина, де вона могла бути сама собою. Це була її межа між сірою дійсністю та уявним благополуччям. Глина допомогла Шурі вижити, розкритися, давала наснагу та сили і подарувала їй людську пам'ять.

Тепер Олександру Селюченко знають та пам’ятають. Про неї пишуть та знімають фільми. І нехай ідуть і йдуть люди до її садиби, нехай говорять теплі, щирі слова, нехай милуються її витворами. Тепер та, що була нікому непотрібна за життя, стала потрібна всім. Хвала Богу.