Шепель Ольга (Лубни, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Шепель Ольга (Лубни, Полтавщина)
ІІІ вікова група

Це диво-майстер, справжня українка,
Бо руки мала золоті вона.
У пам’яті народу завжди буде жінка,
Що з задумів її з’являлась дивина.

Зернина дару в серці пророста,
Утілюючись в кожному творінні,
А доля неньки завжди непроста,
І також нелегка вона в мисткині.

Чирка Ірина (Опішне, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Чирка Ірина (Опішне, Полтавщина)
ІІІ вікова група

ОЛЕКСАНДРІ СЕЛЮЧЕНКО

Горить свіча, а у печі потріскують дрова,
У маленькій хатці за столом схилилася Вона.
Умілі руки, мов самі, виліплюють дива,
То козака, що на коні шаблюкою маха,
То паву, що з обох боків тримає пташенят,
А то чорта з Солохою, якій сам чорт не брат…
Настане день, і у дворі збереться дітвора
Та й буде милуватися на всі оті дива!
А тьотя Шура казку знов якусь оповідає
І бубликом, і пряником усіх їх пригощає…
І від дітей, і від робіт єдину втіху мала,
Своїх не дав Бог, а рідню усю війна забрала…
***
У музей із іменем її багато дітвори
Помилуватись казкою ідуть вони сюди!

Тетяна Федченко (Лубни, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Тетяна Федченко (Лубни, Полтавщина)
ІІІ вікова група

Не просто гончарка, а справжня майстриня,
Натхненна душею, відкрита та щира.
Злотими руками ліпила із глини,
Вкладаючи серце у кожне творіння.

Cюжети робіт із життя вона брала
І диво із глини творила уміло.
З’являлись весільні свати, залицяння,
Дівчата в віночках, колядники…

Тіщенко Аліна ( Семенівка, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Тіщенко Аліна ( Семенівка, Полтавщина)
ІІ вікова група

У полоні прекрасного

Химерна таємничість огортає мою душу, коли поринаю у світ казки. Навколо звичні й водночас такі дивні персонажі. Мимоволі пригадую, коли вперше познайомилася з героями, їх характерами.
Ось постає переді мною «не багата і проста, но чесного роду» Наталка Полтавка. Вона втілює у собі не лише гордовиту й незалежну дівчину, а, насамперед, майстерну господиню.
Мабуть, найбільше мене вразила розмова із персонажами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. «В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами» з’явилася Мавка – мешканка лісу. Вона живе в гармонії з природою, бережно ставиться до неї і вважає себе частинкою матінки-природи. Поряд із Мавкою стоїть Водяник. «Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс». Бачу і Лісовика – «малого, бородатого дідка, у брунатному вбранні барви кори..»

Сергієнко Олена (Лубни, Полтавщина)

вкл. . Опубліковано в Літературний конкурс

Сергієнко Олена (Лубни, Полтавщина)
ІІІ вікова група

Буває так на цій землі,
Що Бог в одну прекрасну днину,
Коли летять додому журавлі,
Шле з ними разом осяйну людину.

Таку, що серцем світ цей відчуває.
І витвори її − саме життя,
У праці щирій душу виливає,
Нащадкам залишає все, для майбуття.