Музей-садибу відчинено щодня з 9-00 до 18-00 год.

(п'ятниця, неділя: з 900 до 1700)

Вартість: 25,00 грн. за одну особу (віком від 18 років)
15,00 грн. за одну особу (віком до 17 років)

вул.Губаря, 29, Опішне, Полтавщина, 38164,
тел./факс +38(05353) 42416

 

Глиняні вироби майстрині Олександри Селюченко будуть жити вічно

вкл. .

Здавна славилось Опішне своїми глиняними іграшками. Народні майстри вміли взяти з навколишньої дійсності найбільш характерне, типове, і тому народна іграшка була завжди свіжою й оригінальною. Цікавий для дітей свистунець привертав і зір дорослої людини, примушуючи її посміхнутися тій чи іншій влучній характеристиці.

Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 04.11.1977

вкл. .

Дорога Олександра Федорівна!

Самі теплі, добросердечні, вітання від нас! Другий раз роздумую, а чого вона, ота наша родичка, мовчить, нічого не пише. І як Вам не гикається в тій славетній Опішні, щоб отак довго не згадати про нас, хоча Ви у нас записані в родинну книгу уже назавжди. Отже, дорога Олександра Федорівна, чекаю від Вас добрих вістей, а також збережіть для мене образ, який Ви дістали. Не забудьте приїхати на моє 60-річчя 16-го грудня і Ганжу бродячого притягнути у Васильків. Завершую листа нашим загальним сімейним теплим, щирим словом! До зустрічі!

Ваші васильківські родичі: Михайло Ів., Ольга Петрівна, Василь і Сергій, Григорій Павлович і Паша.

   

*Мову оригіналу збережено

Світлана Панасюк,

молодший науковий співробітник

Меморіального музею-садиби

гончарки Олександри Селюченко

Підписи:

1, 2.  Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 04.11.1977.Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства в Опішному. – Ф. 5. – Оп. 4. – Од. зб. 105. – Арк. 10-10 зв.

Лист Михайла Денисенка до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 12.12.1975

вкл. .

Добрий день, Олександра Федорівна!

Між іншим я ще не повідомив Вас, що у мене теж відбулося одруження із чернігівською вчителькою: це якось трапилось  у нас експромтом, зразу, хоча ми вже знайомі давненько. Обов’язково приїжджайте до нас, познайомитесь, хоча зараз її немає, бо вона вчителює на Чернігівщині. Наш ансамбль привітної сім’ї став на одну людину більшим.Вельми радий, що Ви не забуваєте нас, нашу господу: дай, Боже, Вам за це радості і творчих звершень! У нас зараз іде підготовка до художньої виставки, що має відкритися 20-го січня 1976 р. Не знаю, що встигну зробити, але працюю, скільки тільки вдається урвати на це часу. На заводі завжди напружена робота, а вже вдома відпочиваєш увечері за читанням, або підготовкою ескізів, не рахуючи обов’язкової щоденної діяльності у кухні. Нас часто провідує Петро Олександрович, діло з квартирою у нього вже почало потроху зав’язуватися. Ми йому у всьому відповідно стараємося допомогти, як своєму доброму товаришеві по мистецтву.