Музей-садибу відчинено щодня з 9-00 до 18-00 год.

(п'ятниця, неділя: з 900 до 1700)

Вартість: 30,00 грн. за одну особу (віком від 18 років)
20,00 грн. за одну особу (віком до 17 років)

вул.Губаря, 29, Опішне, Полтавщина, 38164,
тел./факс +38(05353) 42416

 

З історії одного експонату

вкл. .

Кожен музейний експонат має свою історію й долю. Важливо з’ясувати джерела й обставини його походження, а особливо – причетності до перебігу подій у житті відомої постаті. Не виняток і муфельна піч, яка більше трьох десятиліть знаходиться в постійно діючій експозиції Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко. Її мисткині подарували друзі. Це дозволило вирішити проблему, пов’язану з випалюванням глиняних виробів.

Лист Леоніда Сморжа до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 26.12.1986.

вкл. .

Добрий день, ранок чи вечір, Олександра Федорівна!*

Одержав від Вас поздоровлення і листа за що дуже дякую. І те і інше прочитав з великим інтересом. Ви завжди пишете неординарно, відчувається в стилі листа художня натура і вразлива душа. Для мене дуже цікава Ваша розповідь про епізод з нашої з Вами далекої юності. Думаю, була вона голодною і холодною, але люди були набагато кращими і чистішими. Зараз совість і душі людей заплили жиром, не бачуть і не чують нікого і нічого, окрім шерхоту грошей і блиску речей. Відносно того епізоду і тодішнього нашого знайомства не пам’ятаю, провал якийсь в голові. Але спасибі, що Ви не забули і мене це зворушливо, повернуло в далекі і незабутні роки. Дійсно, можна писати книжку, та для цього треба мати неабиякий талант.

Лист Леоніда Сморжа до Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 10.04.1979

вкл. .

Здравствуйте шановна Олександра Федорівна!*

Щиро вітаю Вас і поздоровляю з Весною!

Сподіваюсь, що з моїм листом прийде і тепло.

Я запрацювався і з листом затримався. Але в голові я весь час Вас пам’ятав. І дуже хотів би вас морально (духовно) підтримати. Хоча б тим, що я Вас поважаю і як художника, і як людину. Бо своє слово Ви вже сказали і ще скажете, а іншим подібне зась. От тільки Ваш настрій турбує. Хотілося б щоб Ви трошки оптимістичніше дивились на світ і більше повірили в себе. Бо кожен виходить насамперед із себе і опорою є насамперед сам собі. Без людей, друзів важко, та де їх знайти безкорисливих, відданих, вірних? Родичі, і ті живут насамперед кожен для себе. Лише як горе, тоді можуть обізватися. Мені здається, що Вам слід більше творчо працювати. Попробуйте малювати орнаменти на папері. У вас вийде гарно. Ще одне. А чому б Вам не взяти зошит потовще і вечорами записувати все, що ви пам’ятаєте про батьків, їх працю, про інших гончарів, історію їх життя, творчості і таке інше. Навіть якщо для себе. І я з інтересом  би почитав. Слід знайти ціль, напрям, тоді життя буде змістовнішим, отже і потрібнішим.